У відповідності до ст. 31 Цивільного кодексу малолітні особи віком до 14 років є недієздатними, до ст. 32 - особи віком від 14 до 18 років є особами з неповною дієздатністю. Згідно ст 242 Цивільного кодексу законними представниками неповнолітньої особи є батьки або опікуни.
За матеріальну шкоду, яка спричинена неповнолітніми відповідно до ст. 1178-1179 Цивільного кодексу, відповідають батьки або навчальний заклад. Діти до 14 років не можуть відповідати за свої дії в повному обсязі. Діти від 14 до 18 років несуть відповідальність за свої дії в рамках закону та з обмеженнями, які передбачені для неповнолітніх.
Тому при вирішенні будь-яких конфліктів між дітьми треба звертатись до їх законних представників або педагогів. У відповідності до ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога. Даний принцип за аналогією застосовується і до спілкування будь-якої людини з чужою дитиною. Це випливає також з Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, якою передбачено, що «жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації є одним з основоположних принципів держави».
Для вирішення сутичок між учнями батьки потерпілої дитини можуть обрати наступні способи захисту:
- звернутись до адміністрації школи;
- звернутись до законних представників дитини (батьки, опікуни, піклувальники);
- в деяких випадках, коли йде мова про вчинення правопорушень, до правоохоронних органів.
Батькам треба пам'ятати, що не слід вирішувати конфлікт, звертаючись безпосередньо до винної, на думку батьків, дитини. Адже в цьому випадку можуть бути порушені норми законодавства. І це в свою чергу може призвести до адміністративної, кримінальної або цивільної (наприклад стягнення матеріальної чи моральної шкоди) відповідальності.
В той же час пам’ятайте, що у відповідності до ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються її, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході розгляду будь-якого питання, що торкається дитини.
УВАГА! ЯКЩО СТАВСЯ КОНФЛІКТ ВАШОЇ ДИТИНИ З ІНШОЮ ДИТИНОЮ – ЗВЕРНІТЬСЯ ДО БАТЬКІВ ЦІЄЇ ДИТИНИ АБО ВЧИТЕЛЯ. ПРИ РОЗГЛЯДІ КОНФЛІКТУ ВРАХОВУЙТЕ ДУМКУ ДІТЕЙ.
